Цей коричневий плащ мені явно завеликий – розмірів на два. Рукави не закочуються, шкіра – мов залізо, до того ж, Анна, як ревнителька приватної власності, всіляко заважає мені бодай якось підігнати його по статурі, бурчить, що я не тямлю по-людськи обходитись з натуральною шкірою, обурюється, наче ця шкіра її власна, а не теляча. Оглядаючи мене з усіх боків, радісно прицмокує: «Гарна, любонько, гарна!», а сама тим часом спритно залазить в моє чарівне коротке пальтечко з хвацькою наки… ❯❯❯

0 4